Пристрої введення інформації

Клавіатура та основні групи клавіш

Під час роботи за комп'ютером якраз перед вами розташована клавіатура - основний пристрій для введення символьної інформації. Незва­жаючи на зовнішню простоту, сучасна клавіатура - це досить складний прист­рій. Окрім панелі з клавішами, вона містить електронні схеми, які перетво­рюють натискання клавіш у двійкові числа, тобто виконують кодування сим­волів.

Практичне знайомство з персональним комп'ютером звичайно починається з вивчення клавіатури та призначення клавіш. Розділимо всі клавіші на групи та коротко опишемо роботу з ними. У центрі клавіатури, як на звичайній дру­карській машинці, розміщуються алфавітно-цифрові клавіші. Зверніть увагу: ці клавіші мають подвійні позначки (а деякі - навіть потрійні). Верхні написи на клавішах працюють, коли ви набираєте текст латинськими літерами, а нижні написи - коли набираєте текст російськими літерами. Літера, що вводиться, може бути великою чи малою - це визначається тим, чи натиснуто на клавішу Shift (таких клавіш на клавіатурі всього дві - зліва та справа від алфавітно-ци­фрових клавіш). Натисніть клавішу Shift та, утримуючи її натиснутою, натис­кайте будь-які клавіші з символами. У вас будуть набиратися великі літери. Відпустіть клавішу Shift, і ви повернетесь до набору малих літер. Набір малих літер відповідає нижньому регістру клавіатури, набір великих — верхньому регістру. Змінювати регістр можна лише для символів, але не для цифр. Цифри набираються лише у нижньому регістрі (коли клавішу Shift не натиснуто).

На клавіатурі є також керуючі клавіші, до яких належать Shift, Ctrl, Alt та CapsLock. Ці клавіші ніяких символів не друкують, однак вони можуть змі­нювати значення інших клавіш. Дію однієї з цих клавіш - Shift - ми вже описали: вона змінює регістр з нижнього на верхній. Для переходу у верхній регістр можна також використати клавішу CapsLock. Натискання на цю клавішу перемикає режими нижнього та верхнього регістрів. Після натискання клавіші CapsLock спалахує лампочка-індикатор у верхній правій частині клавіатури. Індикатор сигналізує про те, що ввімкнено верхній регістр. Про призначення інших керуючих клавіш (Ctrl і Alt) ви дізнаєтесь пізніше.

Справа від алфавітно-цифрових клавіш розміщується група клавіш керу­вання курсором. Курсор - це миготливий покажчик місця вставки символу, який з'являється на екрані під час роботи у текстовому редакторі.

У групі клавіш керування курсором є клавіші зі стрілками, які вказують напрямок переміщення курсора, клавіші Home, End, PageUp і PageDown. Клавіша Home вертає курсор на початок рядка, a End - на кінець рядка. Клавіші PageUp і PageDown забезпечують перегортання сторінок документа.

Вище алфавітно-цифрового блока клавіш розміщені функціональні клавіші F1 - F12. Вони не мають постійного призначення (за винятком F1, яка звичайно використовується для виклику довідки - Help). У кожному додатку можуть бути свої значення функціональних клавіш.

У правій частині стандартної клавіатури розташовано незалежний блок клавіш, який називається цифровою клавіатурою. Ці клавіші засто­совуються або для введення цифр та знаків арифметичних дій (після натискання клавіші Num Lock), або для керування курсором (при вимкненому режимі Num Lock).

Нарешті назвемо спеціальні клавіші стандартної клавіатури ПК, які не нале­жать до названих груп клавіш:

·        Enter - введення команди або створення нового абзацу (у текстових редак­торах);

·        Esc - скасування останньої дії або виходу з поточного режиму програми;

·        Ins - перемикання між режимами заміни та вставки символів;

·        Delete - видалення виділених об'єктів або символу справа від курсора;

·        Backspace (або довга стрілка вліво) - видалення символу зліва від курсора;

·        Tab - перехід до наступної позиції табуляції;

·        PrintScreen - виведення вмісту екрана в буфер обміну для подальшої вставки в текстовий або графічний документ;

·        Pause - зупинка роботи комп'ютера (звичайно до натискання наступної клавіші).

Останнім часом почали застосовувати 104-клавішні клавіатури, розроблені фірмою Microsoft. Вони відрізняються від стандартної клавіатури наявністю трьох додаткових клавіш. Це дві клавіші виклику Головного меню та клавіша виклику контекстного меню.

Коли ви працюєте з клавіатурою, потрібно враховувати низку моментів. Не слід стукати по клавішах так, як у механічній друкарській машинці. Не треба затримувати палець на клавіші, тому що це призводить до повторного введення символу. Натискання на клавіші мають бути швидкими та м'якими. У тексті подальших розділів вам зустрічатимуться пояснення типу «наберіть клавішну комбінацію Ctrl+Shift+-». He намагайтеся для цього натиснути дві-три клавіші водночас. Натисніть першу клавішу (у даному разі Ctrl) та, утримуючи її, на­тисніть на інші дві клавіші.

Миша

При роботі з сучасним програмним забезпеченням комп'ютер обов'язково має бути оснащений ще одним пристроєм уведення - мишею. Після появи та широкого поширення програм з графічним інтерфейсом миша стала незмінним та серйозним пристроєм-покажчиком. Навіть при написанні слова "миша" було відкинуто лапки, і від гризуна-миші лишилося тільки нагадування форми.

Обтічний корпус миші, що повторює анатомію людської долоні, оснащений принаймні двома кнопками: лівою та правою. Існують конструкції з трьома та чотирма кнопками, а також з коліщатком  або двома коліщатками прокручування. З нижнього боку корпусу миші розміщена кулька, покрита гумою (це вже застарілий варіант) або спеціальна система із світлодіодом і  світлочутливим елементом, які одночасно із  програмою-драйвером "відслідковують" рух миші по поверхні стола.

Разом з переміщенням миші по екрану монітора ру­хається покажчик миші. Якщо покажчик навести на об'єкт (елементи малюнка, символ, елемент інтерфейсу тощо), то можна виконати низку дій з об'єктом. Клацання лівою клавшею миші звичайно призводить до виділення об'єкта, клацання правою — до виклику контекстного меню об'єкта. Якщо під час роботи у Windows ви захопите об'єкт кнопкою миші, то його можна буде перемістити чи скопіювати.

Підключається миша через послідовний порт. Тепер уже є моделі безпровідникової миші, у яких застосовують передачу даних у радіо- чи інфрачервоно­му діапазоні. Така миша може розташовуватися у будь-якому місці в радіусі 1,5-2 м від комп'ютера. До комплекту поставки миші входять, як правило, про­грами встановлення та тестування, а також драйвер.

Джойстик та геймпади

Для роботи в деяких програмах (особливо в іг­рах) зручним є ще один пристрій введення - джой­стик. Саме слово джойстик - це комбінація двох англійських слів: joy (радість) та stick (палиця). Справді, цей пристрій введення створений для розваг, це рукоятка керування з кнопками. Нахил рукоятки у той чи інший бік веде до переміщення покажчика на екрані.

Розглянуті три пристрої введення (миша, трекбол та джойстик) — це група пристроїв-мані-пуляторів.

Геймпад за своєю будовою та принципом роботи схожий на джойстик. Відмін­ність полягає у конструктивному виконанні.

Ви можете обрати як пристрій введення той, що вам найбільше підходе для здійснення поставленої задачі.

Сканери

Для введення у комп'ютер зображень (малюнків, фотографій, тексту тощо) широко застосовуються сканери. Терміни "сканер", "сканувати" походять від англійського слова scan - переглядати, оглядати. Основ­ним завданням сканера є перетворення зображення у цифровий код для подальшої обробки комп'ютером.

Існує багато моделей сканерів, вони передусім відріз­няються механізмом руху зчитувального пристрою (ска­нуючої головки) відносно паперу. Щоб увести до комп'ю­тера будь-який документ за допомогою найпростішого ручного сканера, потрібно вручну провести скануючу головку по зображенню.  Тепер такі сканери застосовуються в торгуючих організаціях на касах. Рух скануючої головки автоматизовано у досконаліших моделях сканерів: планшетних та барабанних. Планшетний сканер, що також називається настільним, розміщується на столі. Ви кладете аркуш документа під кришку сканера, а скануюча головка рухається відносно аркуша за допомогою спеціального дви­гуна. У сканерах барабанного (або рулонного) типу аркуш документа про­тягується автоматично через пристрій сканера, при цьому зчитування викону­ється нерухомою скануючою головкою.

Перші моделі сканерів були чорно-білими, тобто сприймали лише чорний та білий кольори. Сучасні сканери дозволяють розпізнавати мільярди відтінків. Здатність сканера розпізнавати кольори називається глибиною розпізнавання кольору. Вимірюється гли­бина розпізнавання кольору в бітах, наприклад, чор­но-білі сканери є 1-бітними. Сканери 24-бітні (зви­чайно планшетні та барабанні) розпізнають 16,7 млн. можливих кольорів, а 32-бітні сканери — 4,4 млрд. кольорів. Зазначений зв'язок між кількістю розпіз­наваних кольорів та глибиною кольору зумовлений тим, що зображення в сканері подається як набір точок — пікселів, кожен з яких має свій колір.

Максимальна щільність точок, яку здатен розрізнити сканер, нази­вається роздільною здатністю сканера.

Вимірюється роздільна здатність у одиницях dpi. Перші моделі сканерів мали роздільну здатність 200 - 300 dpi. Для сучасних планшетних сканерів ця величина становить 600 - 1200 dpi й вище, а для сканерів барабанного типу навіть 8000 dpi й більше.

Сканер внаслідок зчитування документа створює файл графічного формату (наприклад, BMP, TIFF, JPEG). Якщо первинний документ містив текст, то файл, отриманий внаслідок сканування, не може бути прочитаний програмою текстового редактора. Необхідно виконати перетворення файла в текстовий формат. Для цього існують спеціальні програми, що називаються програмами оптичного розпізнавання тексту.

Сканер застосовують у роботі з великими масивами текстових документів, вони є незамінними у діяльності художників та дизайнерів. Широко вико­ристовують сканери й у видавничій діяльності.